Страна ниуэ – Райское место — остров Ниуэ (27 фото)

НИУЭ — это… Что такое НИУЭ?

(Niue)

Официальное название — Ниуэ. Находится в центральной части Тихого океана. Площадь 259 км2, численность населения 2,1 тыс. чел. (2003). Государственный язык — английский. Столица — г. Алофи (около 800 чел., 1999). Государственный праздник — День Конституции 19 октября. Денежная единица — новозеландский доллар.

Член Форума Тихоокеанских островов (ранее ЮТФ).

Расположено на одноимённом острове к востоку от Тонга.

Географические координаты: 19°02′ южной широты и 169°52′ западной долготы. Н. — скальный остров, один из крупнейших и высоких (высшая точка — 68 м) коралловых островов в мире. Береговая линия крутая и неровная. Протяжённость — 64 км. Имеет достаточные запасы пресной воды из родниковых источников. Внутренняя часть острова покрыта густой тропической растительностью. Водятся крысы. Много птиц. В окружающих водах — рыба, дельфины, киты.

Природные ресурсы: рыбные запасы в 200-мильной экономической зоне (390 тыс. км2).

Климат — экваториальный, умеренный. Среднегодовая температура +24—27°С. Количество осадков — до 2200 мм в год, но бывают и засухи.

Н. населяют полинезийцы (90%), европейцы, тонганцы и самоанцы. Численность населения сокращается из-за эмиграции в Новую Зеландию (там живут ок. 15 тыс. ниуэанцев). Местный язык близок к тонганскому и самоанскому. Население живёт большими семейными группами в деревнях. Грамотно 95% взрослого населения.

Основная часть верующих — протестанты-конгрегационисты.

Н. заселяли выходцы с Тонга и Самоа. В 1774 Н. открыл Дж. Кук. С 1900 — протекторат Великобритании, с 1901 — под управлением Новой Зеландии. В 1974 получило статус самоуправления.

Н. является «самоуправляющимся государством в свободной ассоциации с Новой Зеландией». Этот статус предоставляет внутреннее самоуправление и возможность просить финансовую помощь и поддержку в вопросах обороны и внешних сношений, а гражданам Н. — иметь и новозеландское гражданство.

Глава государства — британский монарх, которого представляет генерал-губернатор Новой Зеландии. 20 депутатов Законодательной ассамблеи (Фоно Екепуле) избираются 1 раз в 3 года. Они выбирают премьер-министра (с 2002 — Я. Вивиан), который подбирает трёх членов правительства из числа депутатов.

Политические партии и организации: Народная партия Н. и Альянс независимых.

Н. не имеет дипломатических отношений с РФ.

ВВП на душу населения 3,6 тыс. долл. США. Основа экономики — полунатуральное сельское хозяйство: выращиваются таро, кокосовая пальма, ямс, сладкий картофель и т.п. Население занимается также производством копры, пчеловодством, разводит свиней, коз, домашнюю птицу и ловит рыбу. Из 234 км автодорог 86 км — с твёрдым покрытием.

Автотранспорт — в основном мотоциклы и мотороллеры. Регулярное морское (внешняя якорная стоянка) и авиасообщение (аэропорт имеет взлётно-посадочную полосу с твёрдым покрытием) с Новой Зеландией осуществляется через Тонга.

Развитие туризма — единственная возможность выжить для экономики Н. Однако 1,5 тыс. туристов (до 70% — новозеландцы), ежегодно посещающих остров, для этого недостаточно. Главное препятствие для развития туризма — отсутствие прямого воздушного сообщения с другими странами.

Основные статьи экспорта: таро, копра, мёд, древесина ценных пород, фрукты, сувениры. Важным источником инвалюты являются денежные переводы ниуэанцев, работающих в Новой Зеландии, а также доходы, получаемые Н. от предоставления своего телефонного кода для международного трафика и периодического выпуска памятных монет (чеканятся за границей). В июне 2003 Н. было исключено из чёрного списка (составлен для борьбы с отмыванием «грязных денег») ОЭСР после обещания предоставлять информацию о финансовых операциях, проходящих через остров. Большую роль продолжает играть финансовая помощь Новой Зеландии.

Для детей от 5 до 14 лет образование обязательное и бесплатное. Есть учебный центр Южнотихоокеанского университета (Фиджи).

Автор статьи: В.Б. Амиров

Энциклопедия стран мира. — М.: НПО «Экономика», РАН, отделение общественных наук. Главный редактор: Н.А. Симония; редколлегия: В.Л. Макаров, А.Д. Некипелов, Е.М. Примаков. 2004.

countries.academic.ru

Ниуэ

Государство Ниуэ — это один из крупнейших коралловых островов на Земле. Омываемое чистейшей водой Тихого океана, это место обеспечит уединенный и весьма комфортный отдых. Климат здесь умеренно жаркий. Идеальный сезон для поездок — с мая по октябрь, хотя среднегодовая температура на острове — 26-30 °C.

Наиболее популярный здесь отдых — пляжный. Богатый подводный мир создает идеальные условия для занятий дайвингом — вы можете ощутить себя в роли кладоискателя и изучить местные гроты.

Из достопримечательностей отдельного внимания заслуживает охранная зона летучих лисиц Тауга-Пека. После того как этот вид оказался на грани вымирания, власти Ниуэ создали отдельный заповедник. Теперь каждый желающий может посмотреть на этих зверьков. Привлекателен и морской заповедник Аноно, где произрастает множество видов актиний. Здесь же вы увидите рыбу-хирурга, мурену, ядовитую плоскохвостную змею. Желаете приобщиться к науке? Посетите экспериментальную ферму Алофи. Местные ученые проводят опыты на растениях, результатами которых с удовольствием делятся с туристами. Пещера Аваики и парк Хакупу, святыня острова — могила Нукаи и Пениамина, риф Антиоп — острову Ниуэ действительно есть что показать.

Культурные особенности

Несмотря на современные нравы, острову удалось сохранить свою самобытность. Так, оказавшись в ресторане, не спешите заказывать алкогольный напиток — в Ниуэ не принято распивать их. Как и много лет назад, здесь по сей день проводятся различные обряды и ритуалы. Например, существует специальная церемония для заготовки продовольствия, обработки корня ти и другие. Некоторые из них являются закрытыми, но посмотреть на них местные с удовольствием приглашают туристов. Подарки или чаевые от иностранцев островитяне стараются не принимать, так как считают, что любой презент должен быть «отдарен», то есть необходимо что-то вручить взамен.

В повседневной одежде жители проявляют демократичность, но на праздники или торжества стараются одеться максимально ярко. Купальники здесь разрешается носить исключительно на пляжах. К слову, нельзя и фотографировать островитян без их согласия, иначе вы рискуете спровоцировать их агрессию.

Кухня

Кухня Ниуэ основана на блюдах из рыбы и морепродуктов. В блюда местные жители часто добавляют кокосовые орехи, овощи и зелень. В меню ресторанов можно увидеть массу кушаний из сладкого картофеля, папайи, бананов, плодов хлебного дерева, томатов и ямса. Мяса островитяне практически не едят, лишь изредка на их столах можно увидеть свинину.

Заглянув в меню, вы удивитесь количеству представленных видов жаренной в углях рыбы. Готовят ее здесь действительно отменно. Обязательно отведайте кокосового краба уга. Необычным вкусом вас удивит рыба ота, маринованная в кокосовом молоке и лайме. В качестве напитка закажите сладкий отвар корня ти.

Ниуэ — небольшой остров в Полинезии, находящийся в дружеских и немного зависимых отношениях с Новой Зеландией. Хотя он не лишен шарма, ехать туда стоит только если у вас нет проблем с финансами, здоровьем и временем. Добираться на остров очень сложно, тяжело и дорого. Одно радует: гражданам РФ виза в Ниуэ не нужна. Срок пребывания в стране в рамках безвизового режима? 30 дней. Можно ли въехать в страну по общегражданскому паспорту РФ? Нет. Срок действия загранпаспорта Паспорт должен действовать еще 90 дней на момент выезда с острова. Нужны ли дополнительные документы для въезда? Кроме загранпаспорта, требуется обратный билет. В редких случаях — бронь отеля или наличие денег. Какие сборы взимаются с туристов?…Читать полностью

Между Россией и Ниуэ нет прямого авиасообщения. Добраться сюда можно только на самолете из Новой Зеландии рейсами авиакомпании AirNewzelealand (www.airnewzealand.co.nz).

Для граждан России не требуется виза для посещения Ниуэ, но обязательно нужна двукратная виза Новой Зеландии.

Суммы свыше 5 000 USD необходимо декларировать. Беспошлинно можно ввезти блок сигарет или до 250 грамм табака, до 3 литров слабоалкогольных напитков и до 8 литров пива (только в банках, в стеклянных бутылках запрещено), технику для личного…Читать полностьюХотя Ниуэ — очень маленький остров, по которому лучше всего передвигаться на велосипеде, который можно арендовать в любой гостинице, аренда автомобилей все же существует. Тут есть порядка 8 компаний, предлагающих …Читать полностьюОбщественный транспорт — это такси, которых на острове немного. У такси есть ограниченное время работы, уточнять нужно на месте….Читать полностьюФункции российского посольства в Ниуэ выполняет посольство России в Новой Зеландии….Читать полностьюСотовая связь Система сотовой связи острова в настоящее время проходит модернизацию, в ходе которой заменяется устаревшая аналоговая аппаратура мобильной связи современной цифровой системой стандарта GSM 900. Сейчас роуминг с островом для абонентов российских операторов практически невозможен (единственной альтернативой является система спутниковой связи Thuraya)….Читать полностьюБанки обычно работают с понедельника по четверг, с 09:00 до 15:00, по пятницам — с 08:30 до 15:00….Читать полностью

enjourney.ru

Ниуэ | Страна на awaytravel.ru

Ассоциированное государство Ниуэ, состоящее в союзе с Новой Зеландией, располагается в южной части Тихого океана и относится к островам Полинезии. Оно представляет собой крупнейший на планете поднятый коралловый атолл, находящийся в окружении нескольких рифов, в 480 км восточнее Королевства Тонга. Поверхность острова покрыта кустарниками и девственными лесами, в которых обитает более 30 видов экзотических птиц.

Слишком крутые склоны и скалистая береговая линия служат серьёзным препятствием для налаживания морского транспортного сообщения с близлежащими странами и островами Полинезии, а также отрицательно сказываются на развитии туристической индустрии, связанной с пляжным отдыхом.

Краткий экскурс в историю

На рубеже XIX и XX веков остров был официально провозглашен протекторатом Британской империи и почти сразу же аннексирован Новой Зеландией, а с 1974 года приобрёл самостоятельность, сохраняя содружество с Новозеландским королевством. Помимо Алофи, на территории государства насчитывается ещё 12 поселений с численностью от 14 до 227 человек. Однако в последние годы миграция стала здесь обычным делом и число островитян неизменно сокращается. Почти все деревни расположены вдоль океанского побережья, но при этом, доступ к воде за исключением редких случаев, сильно затруднён. Разговаривают островитяне на английском языке и местном наречии, а в качестве национальной валюты используют новозеландский доллар. Более 60 % жителей придерживаются христианской религии. Часовая разница Ниуэ с Москвой составляет 15 часов, вне зависимости от времени года. Позвонить в страну можно используя телефонный код 683. Сайт правительства Ниуэ www.gov.nu/wb.

Экономика

Главной сферой деятельности для местных жителей является сельское хозяйство, в то время как промышленное производство целиком отсутствует, из-за дальности местонахождения относительно материка и, следовательно, низкого экономического интереса со стороны импортёров, а рыбный промысел недостаточно эффективен, в виду почти полного отсутствия бухт и лагун. В основном на острове выращиваются такие экзотические фрукты, как бананы, лаймы, кокосы и многочисленные овощные культуры.

Туризм

Туристическая инфраструктура в Ниуэ развита очень слабо. В основном остров посещают туристы из Новой Зеландии, Канады и США, реже из Европы. В то же время именно развитие данной сферы деятельности представляется одним из приоритетных направлений в плане улучшения экономики и общего уровня жизни в стране, учитывая уникальные природные богатства этих мест, а также необычную культуру и традиции островитян.

Климат

В стране царит жаркий умеренно влажный климат. Несмотря на то, что общая территория Ниуэ составляет свыше 260 кв. км, погодные условия одинаковы во всех регионах, что во многом связано с отсутствием гор и возвышенностей. С ноября по март неизменно дождливо и жарко, а средняя температура воздуха, как правило, составляет около +28 градусов. С января по март выпадает наибольшая в году доля осадков. Период с апреля по октябрь считается лучшим временем для поездки в эту часть Полинезии. Столбик термометра обычно колеблется в районе +26 градусов, и нет удушливой духоты, характерной для сезона дождей. С другой стороны, нередки сильные шторма и засухи.

Природа и животный мир

Огромное значение в стране уделяется окружающей среде, поэтому в Ниуэ есть несколько красивейших заповедников, наиболее известными из которых являются национальный парк Хакупу и морской заповедник Аноно площадью более 27 га. В качестве выдающейся природной достопримечательности острова, представляющей собой животный мир, выступает уникальная тонганская летучая лисица, исполняющая существенную роль в экосистеме острова. К сожалению, существование данного вида сейчас находится под угрозой в силу обильной вырубки лесов, ведущейся на острове. Ещё одним уникальным природным объектом считается пещера Аваики, сохраняющая свой облик уже на протяжении 3-х миллионов лет. Интересно также, что в отсутствие рек и озёр, на острове имеется регулярный источник пресной воды, расположенный в его центре, под краем бывшего атолла, и представляющий собой водяной пласт толщиной несколько десятков метров.

Ниуэ

Виза и таможенные правила

Для жителей СНГ въезд в страну безвизовый, а при вылете требуется уплатить пошлину, равную 20 новозеландским долларам. Таможенные правила соответствуют общепринятым нормам.

Как добраться

Единственный международный аэропорт островного государства, Ханнан, находится рядом со столичным Алофи и обсуживается новозеландской авиалинией Air New Zealand, поэтому воздушным путём попасть сюда можно только из Новой Зеландии.

Транспорт

Перемещаться по острову можно на автомобиле, мотоцикле или велосипеде,  поскольку общественного транспорта здесь не существует. Стоимость аренды невелика, а оформить её можно в любом из пунктов проката, имеющихся практически в каждом посёлке.

Самое интересное

Столицей Ниуэ является небольшой посёлок Алофи с населением чуть более 600 человек. Город условно поделён на северную и южную область, хотя, в сущности, представляет собой одну длинную улицу с расположенными на ней административными зданиями, магазинами, образовательными и правительственными учреждениями. Местный порт имеет статус главного в стране и от него регулярно отплывают суда, обеспечивающие экспорт здешних фруктов и овощей. Помимо порта, в окрестностях Алофи существует несколько причалов, используемых в качестве стоянки для каноэ. Самый известных из них носит название Опахи-Лэндинг и прославился тем, что в 1774 году, в этом месте  предпринял неудачную попытку покорить скалистые берега острова легендарный английский мореплаватель Джеймс Кук. В конце концов, путешественнику вместе с командой удалось высадиться на суше, где их крайне недружелюбно встретили местные жители, из-за чего, впоследствии Кук назвал Ниуэ, Савиджем, что значит «остров дикарей».

Ниуэ является одной из самых экзотических стран на планете, но на туристической карте мира она мало кому известна, что впрочем можно назвать дополнительным поводом к тому, чтобы познакомиться с островом поближе, тем более что он того стоит.

Кухня

Национальная кухня Ниуэ характеризуется кокосовыми деликатесами, рыбой, птичьим мясом и говядиной. В местных кафе и ресторанах также зачастую предлагаются различные экзотические фрукты и сладости. Блюда подаются всегда свежие и обязательно в сочетании с зеленью. Рекомендуются к пробе и местные напитки.

Шопинг

 Для любителей шопинга остров служит настоящей благодатью. Цены невысоки, торг уместен, да и выбор ассортимента узким назвать нельзя. В здешних населённых пунктах можно купить и фруктов, и сувениров, и недорогую одежду, и ремесленные изделия. Отелей немного и они не отличаются повышенной степенью комфорта, но стоимость размещения чрезвычайно низкая, особенно по сравнению с ценами на проживание в Новой Зеландии.

www.awaytravel.ru

Ніуе — Вікіпедія

Ніу́е (англ. Niue; ніуе Niuē), або Са́відж (англ. Savage) — кораловий острів (в минулому атол) і однойменна держава в південній частині Тихого океану, в Полінезії. Відкритий капітаном Джеймсом Куком у 1774 році. Територія — 258 км². Населення — 1 398 осіб (2009). Адміністративний центр — Алофі (586 мешканців). Офіційні мови: англійська та ніуе. Грошова одиниця — новозеландський долар.

З жовтня 1974 року має внутрішнє самоврядування в рамках «вільної асоціації» з Новою Зеландією, яка керує питаннями оборони і зовнішніх відносин Ніуе.

Основа економіки — вирощування кокосової пальми і бананів, виробництво копри. 80 % експорту йде в Нову Зеландію. Важливою статтею доходу є також експорт і продаж місцевих кустарних виробів.

Повна сучасна назва острова — Ніуе-Фека (ніуе Niuē-fekai), яка використовується тільки в офіційних випадках або піснях. Вона складається з двох частин: слово niue утворилося від іменника niu («кокосова пальма») і перекладається як «ось кокосова пальма»; fekai перекладається як «канібал», хоча канібалізму на острові не існувало.

Проте найдавніша назва Ніуе — Нуку-ту-Таха (ніуе Nuku-tu-taha), яку дав, за місцевими легендами, першовідкривач острова, на ім’я Хуанакі (ніуе Huanaki), і яку можна перекласти з мови ніуе як «самотньо стоїть острів»[1]. Інші історичні назви: Моту-ті-фуа (ніуе Motu-te-fua, що перекладається як «острів без фруктів»), Факахоа-моту (ніуе Fakahoa-motu), Нуку-тулуеа (ніуе Nuku-tuluea). Усі ці назви вийшли з ужитку, і їх можна почути тільки в ніуеанських легендах, піснях[1].

Інша історична назва Ніуе, Савідж (англ. Savage Island), пов’язана з ім’ям відомого англійського мореплавця Джеймса Кука, що став першим європейським першовідкривачем острова. У перекладі з англійської мови ця назва означає Острів дикунів. Пов’язано це з тим, що англійського мандрівника вороже зустріли місцеві тубільці[2].

Загальна географія[ред. | ред. код]

Знімок острова із космосу Коралові провалля в Ніуе

Державне утворення Ніуе складається з однойменного піднятого коралового атола і трьох підводних рифів, розташованих в Тихому океані в Полінезії між екватором і тропіком Козерога. Острів Ніуе розташований приблизно за 480 км на схід від островів Тонга, за 930 км на захід від острова Раротонга, головного острова Островів Кука і приблизно за 2400 км на північний схід від Окленду, найбільшого міста Нової Зеландії[3]. Найближчі архіпелаги — Тонга (Дружби), що належать однойменній державі й розташовані на захід від острова Ніуе і архіпелаг Самоа, що лежить на північний захід та належить Самоа і Американському (Східному) Самоа.

Загальна площа Ніуе становить 261,46 км², що робить його найбільшим поодиноким піднятим атолом у світі[3]. Найвища точка острова, безіменна височина недалеко від населеного пункту Муталау, сягає 68 м.

Рифи Ніуе[ред. | ред. код]

Геологія[ред. | ред. код]

Ніуе розташований на Тихоокеанській літосферній плиті, що перебуває в постійному русі в бік північного заходу (приблизно 1 см на рік). Коли острів Ніуе був ще активним вулканом, приблизно 2-3 млн років тому, він розташовувався приблизно за 20 км на південний схід від сучасного місцерозташування. Перебуваючи неподалік від жолобу Кермадек і жолоба Тонга, острів постійно рухається в бік останнього, і через кілька мільйонів років Ніуе буде повністю ним поглинутий.

Острів має дуже багату геологічну історію. У далекому минулому Ніуе являв собою активний вулкан, який приблизно 3 млн років тому згас, а його верхня частина, вища за рівень океану, зазнавала сильної ерозії унаслідок природних чинників (дощів, океанських хвиль). Протягом цього тривалого періоду відбулося формування коралового рифу, Муталау, названого на честь найвищої точки острова, а конус вулкана до настання льодовикового періоду в плейстоцені зменшувався в об’ємі унаслідок ерозії, а також охолодження і стиснення глибинних порід. Приблизно 1,6 млн років тому на Землі було відзначено зниження рівня океану через початок льодовикового періоду, в цей час сформувалася значна частина коралових утворень Ніуе, висохла лагуна у центрі острова.

Острів Ніуе складається з піднятого вапнякового плато, розташованого на вершині зануреного під воду вулкана[4]. Це плато має горбистий рельєф і злегка чашоподібну форму: його краї сягають 68 м заввишки, а центральна частина — 30 м. Це свідчить про те, що в далекому минулому в цій частині острова була лагуна, яка згодом зникла через підняття острова[4]. Центральне плато оточене вузькою терасою завширшки 100—200 м (висота — близько 28 м). Схили терас досить різкі з оголенням коралових порід, покритих великими тріщинами, що утворилися внаслідок водної ерозії[5]. Узбережжя Ніуе дуже скелясте, зі стрімкими скелями і печерами[3]. Існування схилів свідчать про те, що підняття острова відбувалося у два етапи[4]. Острів облямований рифом[5].

Наявність значних запасів корисних копалин винятково у прибережній економічній зоні Ніуе є малоймовірною, оскільки процес седиментації в цьому районі відбувається дуже повільно[6]. Однак на самому острові можливе існування родовищ радіоактивних елементів. Проте ніяких розробок на цей час не ведеться[7].

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Ніуе спекотний і помірно вологий. Через відсутність гір і невелику площу кліматичні умови на всьому острові практично однакові. Чітко контрастують два яскраво виражені сезони: спекотний вологий сезон з листопада по березень, що характеризується високими температурами й вологістю та сезоном циклонів, і більш прохолодний сухий сезон з квітня по жовтень з теплими сонячними днями, прохолодними ночами і сильними бризами[8].

Середньорічна температура на Ніуе коливається незначно. Максимальна денна температура в січні-лютому становить 30 °C, в липні-серпні — 26 °C. Середньорічна кількість опадів становить близько 2180 мм, хоча в сезон дощів іноді може досягати показника в 3300 мм, а в посушливі місяці 80-140 мм[9]. Основна частка опадів припадає на січень-березень[8]. Посухи різної тривалості трапляються в будь-який час року, але більшість з них припадає на посушливий сезон. Переважають вітри, що дмуть зі сходу на південь, і перебувають під впливом зони південно-східних пасатів, яка межує з поясом тропічних циклонів.[10]

Острів Ніуе розташований в південній частині поясу тропічних циклонів і в зоні південно-східних пасатів, унаслідок чого з квітня по жовтень на острові спостерігаються потужні шторми[8]. Кожні десять років на Ніуе налітають руйнівні циклони[8].

Клімат Ніуе
ПоказникСічЛютБерКвіТраЧерЛипСерВерЖовЛисГруРік
Абсолютний максимум, °C38383236303235373631373638
Середній максимум, °C28292827262625252626272827
Середня температура, °C26272625252322232324252625
Середній мінімум, °C23242423222120202121222322
Абсолютний мінімум, °C20202014151311111515111711
Норма опадів, см2625302013891010121419207
Джерело: Weatherbase[11]

Ґрунти та гідрологія[ред. | ред. код]

Узбережжя острова.

Ґрунти острова Ніуе не відрізняються родючістю, що в основному пояснюється неглибоким заляганням підстилаючої породи, виходом на поверхню вапняків і великою кількістю валунів[12]. Іншими відмінними рисами острівних ґрунтів є висока пористість, високий рівень pH, високий вміст фосфору, кальцію і магнію та низький вміст цинку[12]. Загалом ґрунти сформовані з осадових порід і складаються з вулканічного матеріалу з невеликою присутністю абісальної глини й глибоководних відкладів. На Ніуе виділяють такі чотири типи ґрунтів:

Низька родючість ґрунтів накладає значні обмеження на розвиток сільського господарства. Присутність у деяких місцях ґрунтів з високим вмістом таких радіоактивних елементів, як уран і торій, свідчить про те, що в минулому ці ґрунти деякий час перебували в контакті з морською водою[14].

На острові Ніуе відсутні будь-які великі потоки води або струмки через високу пористість ґрунтів[3], в результаті чого дощова вода просочується крізь ґрунт. Дані геологічного дослідження острова показали, що на Ніуе також відсутня класична лінза води[15]. Замість неї в центрі острова є пласт прісної води завтовшки 40-80 м і шар води під краєм колишнього атолу завтовшки 50-170 м, які мають тороїдну форму[15]. Оскільки річок чи озер на Ніуе немає, уся прісна вода, що йде на побутові потреби, надходить з декількох свердловин[3].

Флора і фауна[ред. | ред. код]

На острові Ніуе росте 629 видів судинних рослин, 175 з яких є місцевими[16]. Загалом на острові можна виділити дві великі зони флори: тропічні ліси внутрішніх районів Ніуе і прибережна флора. Значна частина острова вкрита чагарниками, лише кілька гектарів землі вкриті незайманими лісами.

Рослинний покрив Ніуе зазнав значного антропогенного впливу[17]. Незаймані ліси збереглися лише в центральній частині острова, на сході й південному сході. У них здебільшого присутні високі дерева, з незначною кількістю чагарників і трав’яним покривом у нижньому ярусі лісу. Найбільший ліс острова має назву Хувалу, і будь-яка людська діяльність у ньому суворо заборонена[17]. Значний простір Ніуе вкрито вторинним лісом, в якому виростає більша кількість представників флори, ніж у незайманих лісах. Там, де проводиться сільськогосподарська діяльність, утворюються невеликі хащі[17].

У внутрішніх лісах найпоширенішими видами дерев є лат. Syzgium inophylloides, лат. Syzgium richii[18]. Серед інших рослин трапляються лат. Dysoxylum forsteri, лат. Planchonella torricellensis, лат. Pomentia pinnata, лат. Macaranga seemanii і лат. Fiscus prolixa. У нижньому ярусі рослинності переважають лат. Polyscias multijuga, лат. Streblus anthropophagourm, лат. Merremia peltate і різні види папороті[18].

У прибережних водах Ніуе велика кількість актиній і маленьких риб

У прибережній зоні переважно ростуть ті ж рослини, що й у внутрішньому районі Ніуе. Однак їхньою характерною особливістю є повільніший ріст[18]. На березі трапляються численні чагарники, серед яких є лат. Barringtonia asiatica, лат. Capparis cordifolia, лат. Timonius polygamu, лат. Ochrosia oppositifolia , лат. Pandanus tectorius, лат. Scaeveola taccada і лат. Messerchmidia argentea[18].

Наземні ссавці представлені переважно інтродукованими видами: собаками, свинями і кішками. Єдиним місцевим наземним ссавцем на Ніуе є тонганська летюча лисиця (лат. Pteropus tonganus), що відіграє важливу роль в екосистемі острова — вона запилює значну частку місцевих рослин. Однак вирубка лісів, несанкціоноване полювання призводять до зменшення популяції цієї тварини.

На острові мешкає 31 вид птахів, жоден з яких не є ендеміком, проте підвиди плямистого личинкоїда-свистуна (лат. Lalage maculosa) і полінезійського шпака (лат. Aplonis tabuensis) є ендемічними — лат. Lalage maculosa whitmeei і лат. Aplonis tabuensis brunnescens[19].

У прибережних водах Ніуе живе також ендемічна отруйна пласкохвостна змія — лат. Laticauda schystorhyncha (місцева назва —катуалі).

Уряд Ніуе звертає значну увагу захисту довколишнього середовища. Тому на території острова є кілька заповідників. Найбільший з них — природоохоронна зона лісу Хувалу, розташована в східній частині острова між селами Ліку і Хакупу. На території цього заповідника знайшло прихисток близько 188 тисяч тварин. Площа заповідника — 54 км². На південь від села Хакупу є об’єкт спадщини та культурний парк Хакупу(англ. Hakupu Heritage and Cultural Park), на території якого можна побачити декілька поховань і осель давніх ніуеанців, а також охоронна зона летючих лисиць «Тауга-Пека» (ніуе Tauga Peka). На південь від мису Макапа влаштовано морський заповідник Анон (раніше відомий якНамоуі). Площа заповідника — 27,67 га.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Острів Ніуе поділено на 13 округів, центрами яких є 13 сіл, назви яких мають округи.

НазваНазва англійськоюПлоща, км ²
АвателеAvatele13,99
АлофіAlofi46,48
ВайєVaiea5,4
ЛакепаLakepa21,58
ЛікуLiku41,64
МакефуMakefu17,13
МуталауMutalau26,31
НамукулуNamukulu1,48
ТамакаутогаTamakautoga11,99
ТоіToi4,77
ТуапаTuapa12,54
ХакупуHakupu48,04
ХікутавакеHikutavake10,17

Чисельність і розміщення[ред. | ред. код]

Населення Ніуе[20]
Структура населення
Чисельність населення1398 (2009, оцінка)
Щільність населення5,3 чол./км² (2009)
Середній вікзагальний: 30,7 (2006)
Вікова структура0-14: 24,9 % (2006)
15-64: 63,2 % (2006)
старше 64: 11,9 % (2006)
Частка міського населення39 % (2008)
Народжуваність
Загальний коефіцієнт фертильності2,606 ‰ (2006)
Загальний коефіцієнт народжуваності18,46 ‰ (2001)
Смертність
Смертність немовлят на 1000
народжених (вік до 1 року)
29,4 ‰ (2001)
Дитяча смертність(від 1 до 4 років)н/і (2001)

Головним чинником, що визначає демографічну ситуацію на Ніуе, є процес міграції місцевого населення. Через посилений відплив населення в інші країни (переважно в Нову Зеландію) приріст населення на острові має від’ємний показник.[21]. До 1930 року на Ніуе відзначався значний приріст населення, а 1966 року було досягнуто історичного максимуму чисельності населення — 5194 особи[21]. Однак з того року почало відбуватися падіння чисельності населення. У 1994 році, вперше за тридцять років, було помічено приріст населення, після якого знову сталася депопуляція[21].

Процес міграції з острова Ніуе має довгу історію. Ще з середини XIX століття європейці вивозили ніуеанців на різні плантації: остров’яни працювали на бавовняних плантаціях в Самоа, добували фосфорити в Східної Полінезії.[22] Але тільки після закінчення Другої світової війни процес еміграції з острова Ніуе набув сучасного вигляду. Нова Зеландія, Австралія і США, які в той час потребували робочої сили у зв’язку із значним економічним зростанням, без всяких проблем брали ніуенців. Відкриття ж в 1971 році на Ніуе міжнародного аеропорту, а також надання острову в 1974 році статусу самоврядного державного утворення у вільній асоціації з Новою Зеландією (це означало і надання остров’янам новозеландського громадянства), значно полегшило процес еміграції корінного населення Ніуе. Основними чинниками відпливу населення стали: економічний (більш високий рівень життя в Новій Зеландії, висока зайнятість, зарплата, вищий рівень освіти), географічний (Ніуе — невеликий острів, розташований далеко від континентів і великих архіпелагів; нестача землі та інших важливих ресурсів; часті руйнівні тропічні циклони, що завдають непоправної шкоди місцевій інфраструктурі й сільському господарству), політичний (у минулому тісні колоніальні стосунки з Новою Зеландією; невдоволення населення політичною ситуацією на острові).[22]

Згідно з переписом 2006 року (дані Департаменту статистики Ніуе), чисельність населення країни становила 1625 осіб (вівся облік всього населення, що перебував під час перепису на острові, включаючи резидентів і нерезидентів; якщо резиденти перебували за кордоном, то їх не враховували в перепис). У 2009 році, за оцінкою ЦРУ, ця цифра зменшилася до 1398 осіб. Темпи падіння населення в Ніуе є високими на тлі інших країн Океанії: 0,032 % з оцінки 2009 року. Але перепис 2006 року виявив зниження чисельності населення на 9 % в порівнянні з даними перепису 2001 року, тобто на 163 особи.[23]

Зі статистичних міркувань облік населення ведеться за населеними пунктами. У 2006 році найбільшим за чисельністю населення поселенням було селище Алофі, яке об’єднує два села: Південний Алофі (434 людини) і Північний Алофі (147 чоловік).[23] Друге за чисельністю населення поселення — село Авателе (164 людини). Намукулу— найменше село острова (всього 14 осіб).[23] Тільки в трьох населених пунктах був зареєстрований приріст населення відносно 2001 року: в Авателе (зростання на 31 %), в Південному Алофі (зростання на 21 %) і Тамакаутога (зростання на 12 %). В інших же населених пунктах був відзначений спад. Найбільший спад був у Північному Алофі (на 43 %), Муталау (на 36 %) і Макефу та Накупив (по 29 % відповідно).[23] Основною причиною депопуляції, як і раніше, залишається еміграція до Нової Зеландію, хоча зміна чисельності населення Північного Алофі була зумовлена зміною меж селища.[24]

Велика діаспора вихідців з Ніуе існує в Новій Зеландії. 2001 року в цій країні було зареєстровано 20100 ніуеанців (близько 9 % від чисельності народів Океанії, які проживають на території Нової Зеландії). Більшість з них (78 %) проживала в місті Окленд, 5 % — в Веллінгтоні.

У 2006 році чоловіки становили 46,5 % (756 осіб), жінки — 53,5 % (782 особи)[25]. Кількість дітей до 14 років в 2006 рік складала 24,9 %, дорослого населення від 15 до 64 років — 63,2 %, понад 64 років. Середня тривалість життя населення в 1997 році становила 69,5 років[21].

Етнічний склад[ред. | ред. код]

Населення Ніуе гомогенне: згідно з переписом 2006 року, 81 % жителів-резидентів (або 1538 осіб) були ніуеанці (представники корінного полінезійського народу, пращури якого, як вважається, припливли на острів з Тонга, Самоа і острова Пукапука[21]), 11 % (172 особу) — вихідцями з інших островів Океанії (переважно тонганці, тувалу, самоанці і фіджійці), 3 % — європейцями, 2,6 % — азіатами, 2,6 % — вихідці з інших країн і регіонів.[26]

Згідно з переписом 2001 року частка ніуенців становила 80,6 %, вихідців з інших островів Океанії — 10,5 %, європеоїдів — 4,7 %, монголоїдів — 0,2 %[27] Кількість людей від шлюбів ніуенцев і жителів інших островів Тихого океану — 2,4 %, а від ніуеанців і європеоїдів — 1,6 %[27].

Мови[ред. | ред. код]

Говоримо ніуеанською…
УкраїнськаНіуеанська
Привіт!Fakaalofa atu! (одній людині)
Бувай!E, koe! (одній людині)
Мене звуть Тіна.Ko Tina e higoa haaku.
Котра зараз година?Kua ta e matahola fiha he mogo nei?
Зараз пів на дев’яту. Kua hafa he mole e matahola hiva.
Ходи сюди. Omai taha ki fale.

Крім англійської мови, офіційною мовою країни є ніуеанська, одна з численних мов полінезійської групи австронезійських мов, поряд з гавайською, маорі, самоанською, таїтянською та іншими. Разом з тонганською мовою Ніуе становить тонганську підгрупу полінезійської групи мов. Писемність мови була створена в першій половині XIX століття християнськими місіонерами родом з Самоа. Загальна чисельність носіїв тонганської мови в 1998 році становила 7990 осіб.

У мові використовується латинський алфавіт. Він складається всього з 17 букв: 5 голосних і 12 приголосних. Велику роль в усному мовленні відіграє довгота голосних звуків, що може змінювати значення слова. На письмі довгота позначається Макроном. Ніуеанська має два діалекти: моту (діалект північної частині острова, давніший) і тафіті (діалект південній частині острова, сучасніший).[28] Різниця між ними в основному полягає у засобах словотворення і лексиці (наприклад, kautoga на моту і lala на тафіті означають «гуава»).

Згідно з переписом населення 2006 року, переважна більшість жителів острова (72 %) стверджували, що регулярно спілкуються ніуеанською. 18 % респондентів вказали, що користуються нею часто, і лише 3 % — не говорять нею взагалі. При цьому для двох третин жителів ніуеанська є їхньою першою мовою, якої вони навчаються з дитинства; 12 % остров’ян з дитинства вивчають і ніуеанську, і англійську; лише для 9 % ніуеанців англійська мова є їхньою першою мовою. У більшості домашніх господарств (43 %) жителів спілкуються як ніуеанською, так і англійською.[29]

Релігія[ред. | ред. код]

Панівною релігією на острові Ніуе є християнство. Першим християнським місіонером на Ніуе, який висадився на ньому 1830 року, став член Лондонського місіонерського товариства Джон Вільямс.[30] Хоча він і не залишився на острові, то взяв із собою для навчання в місіонерській школі двох ніуеанців, які після повернення на острів зайнялися просвітницькою діяльністю. У цілому ж, процес християнізації населення відбувався досить повільно й супроводжувався невдоволенням населення з огляду на те, що місіонери завезли на острів декілька раніше невідомих захворювань, що призвели до смерті великої кількості острів’ян.

За переписом 2006 року, 62 % острів’ян (або 956 осіб) є послідовниками протестантської конгрегаціоналістської християнської церкви Ніуе (англ. Congregational Christian Church of Niue), 9 % (138 осіб) — католиками, 8 % (127 осіб) — мормони, 2 % (28 осіб) — Свідки Єгови. Серед інших віровчень (це близько 9 % населення) трапляються методисти, адвентисти сьомого дня, багаї, сикхи, індуси, а також послідовники інших християнських учень. У ході перепису 3 % жителів вказали, що вони атеїсти, і 7 % не вказали своєї релігії.[26]

Конгрегаціоналістська християнська церква Ніуе (англ. Congregational Christian Church of Niue) — найбільша християнська церква Ніуе, яка є місцевим представництвом

uk.wikipedia.org

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *